Hauptmenü
- Willkommen im Forum „Sputnik Magazin“.
Shoutbox
LIVE | EN DIRECT
Recent
-
⛔ Das US-Imperium durch die...
von Jake
[Heute um 14:56:48] -
⚔️ Russland setzt Zirkon-Raketen...
von Sebastian
[Heute um 14:26:12] -
💰 Burkina Fasos Ibrahim...
von Mohale
[Heute um 14:21:51] -
🟥 Habsburger (Hobsburga)...
von Ferdinand
[Heute um 13:51:09] -
👎 Das dunkelste Geheimnis...
von TyeThompson
[Heute um 13:18:38] -
👍 Mainzer Justizministerium...
von Paul
[Heute um 12:52:58] -
📊 Rumänien-Wahl 2024
von Steven
[Heute um 11:43:40] -
⭕ Russland Geschichte ||...
von Dmitry
[Heute um 11:10:10] -
🛑 NIGER WIRFT EU-VERTRETER...
von Napo
[Heute um 10:16:25] -
🟥⬜🟥 Österreich...
von Chris
[Heute um 08:11:07]
Mitglieder
- Mitglieder insgesamt: 92
- Latest: KevinBarth
Stats
- Beiträge insgesamt: 23.474
- Themen insgesamt: 17.476
- Online today: 410
- Online ever: 423 (20. Juni 2024, 00:53:54)
Benutzer online
- Users: 0
- Guests: 330
- Total: 330
330 Gäste,
0 Benutzer
Autor Kyrylo
- 27. August 2022, 11:47:30
Der nach Stepan Bandera benannte Boulevard ist natürlich nicht von Umbenennung betroffen: Anhänger des Nazikollaborateurs in Kiew
Бульвару імені Степана Бандери перейменування звісно не торкнеться: прихильники нацистського колабораціоніста в Києві
95 Straßen in Kiew umbenannt. Getilgt unter anderem die Namen Marx, Engels und Bakunin – dafür wird Neonaziregiment verherrlicht
In Kiew hat der Stadtrat die Umbenennung von 95 Straßen und Plätzen beschlossen, deren Namen an Russland oder die Sowjetunion erinnern. Betroffen von der Umbenennung sind nicht nur – erneut – Generäle der Sowjetarmee, sondern auch geographische Bezeichnungen wie Astrachan, Brjansk oder der Baikalsee sowie Klassiker der russischen Literatur.
So müssen aus dem Kiewer Straßenbild russische Klassiker wie der Fabeldichter Iwan Krylow, der Poet Alexander Puschkin und der Romancier Lew Tolstoi weichen. Dass russische Kriegsgegner im Moment gern einen Text von Tolstoi posten, in dem dieser den Patriotismus – jeden, aber im Kontext den russischen – als nur den Herrschenden nutzende Dummheit kritisiert, war den Umbenennern wohl entgangen. Der romantische Lyriker Michail Lermontow, der wegen seiner Kritik an den russischen Zuständen in den Kaukasus verbannt wurde, muss ebenso aus dem Kiewer Straßenbild verschwinden wie der apolitische und zutiefst humanistische Dramatiker und Prosaist Anton Tschechow. Bei der Gelegenheit wurde auch die einzige literarische Berühmtheit »gesäubert«, die persönlich irgendeinen Bezug zu Kiew hat: Michail Bulgakow. Die in der Ukraine ans Ruder gekommenen Nationalisten nehmen ihm seit langem übel, dass er in seinem Bürgerkriegsroman »Die weiße Garde« ein wenig schmeichelhaftes Bild der damaligen ukrainischen »Befreiungskämpfer« der Jahre 1918/19 gezeichnet und den Nationalismus in der Ukraine als billige Konjunkturerscheinung verächtlich gemacht hat.
Bürgermeister Witali Klitschko begründete die Umbenennungsaktion am Donnerstag abend auf seinem Telegram-Account damit, dass dies ein wichtiger Schritt sei, »um die betrügerische Manipulation und den Einfluss des russischen Aggressors auf die Interpretation unserer Geschichte zu verringern«. Der »Derussifierungsprozess« sei noch nicht abgeschlossen. Bei dieser Gelegenheit kamen auch Karl Marx, Friedrich Engels und der Begründer des anarchistischen Kollektivismus, Michail Bakunin, unter die Räder. Das Erbe treten häufig mittelalterliche Fürsten an – Personen, die außerhalb des ukrainischen Nationalistenmilieus niemand kennt. Oder es wurden gleich Agitpropnamen wie »Straße der Helden von Mariupol«, »Melitopoler Partisanenboulevard« und dergleichen gewählt. Aber es gibt jetzt auch statt der nach dem früheren sowjetischen Verteidigungsminister benannten Marschall-Malinowski-Straße eine »Straße der Helden des Regiments ›Asow‹«, die einen neonazistischen Truppenteil der ukrainischen Armee verherrlichen soll. Der Tula-Platz wird nun »Heldenplatz der UPA« nach dem militärischen Flügel der faschistischen Organisation Ukrainischer Nationalisten heißen.
Auch Staatspräsident Wolodimir Selenskij hat mit offen faschistischer Symbolik kein Problem. Auf Twitter wurde in dieser Woche verbreitet, wie der Staatschef seine Botschaft zum Unabhängigkeitstag am Mittwoch mit einem ukrainischen Soldaten, der auf seinem Uniformärmel das Abzeichen der SS-Division »Galizien« trug, illustrierte. Dies ist allerdings in der heutigen Ukraine keine Seltenheit mehr, und im westukrainischen Lwiw ist der positive Bezug auf diese Tradition eine Art von Folklore: Fans des örtlichen Ligaklubs Karpaty Lwiw entfalten im Stadion regelmäßig Banner mit dem Emblem dieser Division, die von den Deutschen 1943 aus ukrainischen Kollaborateuren aufgestellt und im Sommer 1944 in der Schlacht von Brody östlich von Lwiw von der Roten Armee weitestgehend aufgerieben wurde.
In Kiew hat der Stadtrat die Umbenennung von 95 Straßen und Plätzen beschlossen, deren Namen an Russland oder die Sowjetunion erinnern. Betroffen von der Umbenennung sind nicht nur – erneut – Generäle der Sowjetarmee, sondern auch geographische Bezeichnungen wie Astrachan, Brjansk oder der Baikalsee sowie Klassiker der russischen Literatur.
So müssen aus dem Kiewer Straßenbild russische Klassiker wie der Fabeldichter Iwan Krylow, der Poet Alexander Puschkin und der Romancier Lew Tolstoi weichen. Dass russische Kriegsgegner im Moment gern einen Text von Tolstoi posten, in dem dieser den Patriotismus – jeden, aber im Kontext den russischen – als nur den Herrschenden nutzende Dummheit kritisiert, war den Umbenennern wohl entgangen. Der romantische Lyriker Michail Lermontow, der wegen seiner Kritik an den russischen Zuständen in den Kaukasus verbannt wurde, muss ebenso aus dem Kiewer Straßenbild verschwinden wie der apolitische und zutiefst humanistische Dramatiker und Prosaist Anton Tschechow. Bei der Gelegenheit wurde auch die einzige literarische Berühmtheit »gesäubert«, die persönlich irgendeinen Bezug zu Kiew hat: Michail Bulgakow. Die in der Ukraine ans Ruder gekommenen Nationalisten nehmen ihm seit langem übel, dass er in seinem Bürgerkriegsroman »Die weiße Garde« ein wenig schmeichelhaftes Bild der damaligen ukrainischen »Befreiungskämpfer« der Jahre 1918/19 gezeichnet und den Nationalismus in der Ukraine als billige Konjunkturerscheinung verächtlich gemacht hat.
Bürgermeister Witali Klitschko begründete die Umbenennungsaktion am Donnerstag abend auf seinem Telegram-Account damit, dass dies ein wichtiger Schritt sei, »um die betrügerische Manipulation und den Einfluss des russischen Aggressors auf die Interpretation unserer Geschichte zu verringern«. Der »Derussifierungsprozess« sei noch nicht abgeschlossen. Bei dieser Gelegenheit kamen auch Karl Marx, Friedrich Engels und der Begründer des anarchistischen Kollektivismus, Michail Bakunin, unter die Räder. Das Erbe treten häufig mittelalterliche Fürsten an – Personen, die außerhalb des ukrainischen Nationalistenmilieus niemand kennt. Oder es wurden gleich Agitpropnamen wie »Straße der Helden von Mariupol«, »Melitopoler Partisanenboulevard« und dergleichen gewählt. Aber es gibt jetzt auch statt der nach dem früheren sowjetischen Verteidigungsminister benannten Marschall-Malinowski-Straße eine »Straße der Helden des Regiments ›Asow‹«, die einen neonazistischen Truppenteil der ukrainischen Armee verherrlichen soll. Der Tula-Platz wird nun »Heldenplatz der UPA« nach dem militärischen Flügel der faschistischen Organisation Ukrainischer Nationalisten heißen.
Auch Staatspräsident Wolodimir Selenskij hat mit offen faschistischer Symbolik kein Problem. Auf Twitter wurde in dieser Woche verbreitet, wie der Staatschef seine Botschaft zum Unabhängigkeitstag am Mittwoch mit einem ukrainischen Soldaten, der auf seinem Uniformärmel das Abzeichen der SS-Division »Galizien« trug, illustrierte. Dies ist allerdings in der heutigen Ukraine keine Seltenheit mehr, und im westukrainischen Lwiw ist der positive Bezug auf diese Tradition eine Art von Folklore: Fans des örtlichen Ligaklubs Karpaty Lwiw entfalten im Stadion regelmäßig Banner mit dem Emblem dieser Division, die von den Deutschen 1943 aus ukrainischen Kollaborateuren aufgestellt und im Sommer 1944 in der Schlacht von Brody östlich von Lwiw von der Roten Armee weitestgehend aufgerieben wurde.
95 вулиць перейменовано в Київ. Серед іншого стерли імена Маркса, Енгельса та Бакуніна – натомість прославляли неонацистський полк
У Києві міськрада ухвалила рішення про перейменування 95 вулиць і площ, назви яких нагадують про Росію чи Радянський Союз. Перейменування торкнеться не лише генералів Радянської армії, а й географічних назв, таких як Астрахань, Брянськ чи Байкал, а також класиків російської літератури.
Російські класики, такі як байкар Іван Крилов, поет Олександр Пушкін і прозаїк Лев Толстой, змушені були поступитися дорогою вулицям Києва. Про те, що російські противники війни люблять зараз викладати текст Толстого, в якому він засуджує патріотизм – усі
але в контексті російського – критикуваного як дурість, яка йде лише на користь правителю, перейменувальники, ймовірно, залишилися поза увагою. Поет-романтик Михайло Лермонтов, засланий на Кавказ за критику стану справ у Росії, має зникнути з київських вулиць, як і аполітичний і глибоко гуманістичний драматург і прозаїк Антон Чехов. З цієї нагоди «зачистили» і єдину літературну знаменитість, яка має будь-який особистий зв'язок з Києвом: Михайла Булгакова.
Націоналісти, які прийшли до влади в Україні, давно заперечували йому те, що у своєму романі про громадянську війну «Біла гвардія» він малює невтішну картину тодішніх українських «визволителів» 1918/19 рр. і зневажає націоналізм в Україні як дешеве економічне явище зробило.
Міський голова Віталій Кличко у четвер ввечері у своєму Telegram-акаунті виправдав кампанію перейменування, заявивши, що це важливий крок, щоб «зменшити шахрайські маніпуляції та вплив російського агресора на інтерпретацію нашої історії». «Процес дерусифікації» ще не завершено
. З цієї нагоди під колеса також потрапили Карл Маркс, Фрідріх Енгельс і основоположник анархістського колективізму Михайло Бакунін. Спадкоємці часто успадковуються від середньовічних князів – людей, нікому не відомих поза українським націоналістичним середовищем.
Або обрали агітпропівські назви «Вулиця Героїв Маріуполя», «Мелітопольський Партизанський бульвар» тощо. Але замість вулиці Маршала Малиновського, названої на честь колишнього міністра оборони СРСР, тепер «вулиця Героїв полку «Азов», покликаний прославити неонацистський підрозділ української армії. Тульська площа відтепер називатиметься «площею Героїв УПА» на честь військового крила фашистської Організації українських націоналістів.
Навіть президент Володимир Зеленський не має проблем з відверто фашистською символікою.
Цього тижня у Twitter поширили інформацію про те, як глава держави проілюстрував своє звернення до Дня Незалежності в середу українським солдатом із відзнакою дивізії СС «Галичина» на рукаві уніформи. Однак це вже не рідкість для сучасної України, а у Львові, на Заході України, позитивне посилання на цю традицію є своєрідним фольклором: уболівальники клубу місцевої ліги «Карпати Львів» регулярно розгортають на стадіоні банери з емблемою цього дивізіону, який був створений німцями в 1943 році з українських колабораціоністів і був значною мірою знищений Червоною армією влітку 1944 року в битві під Бродами на схід від Львова.
У Києві міськрада ухвалила рішення про перейменування 95 вулиць і площ, назви яких нагадують про Росію чи Радянський Союз. Перейменування торкнеться не лише генералів Радянської армії, а й географічних назв, таких як Астрахань, Брянськ чи Байкал, а також класиків російської літератури.
Російські класики, такі як байкар Іван Крилов, поет Олександр Пушкін і прозаїк Лев Толстой, змушені були поступитися дорогою вулицям Києва. Про те, що російські противники війни люблять зараз викладати текст Толстого, в якому він засуджує патріотизм – усі
але в контексті російського – критикуваного як дурість, яка йде лише на користь правителю, перейменувальники, ймовірно, залишилися поза увагою. Поет-романтик Михайло Лермонтов, засланий на Кавказ за критику стану справ у Росії, має зникнути з київських вулиць, як і аполітичний і глибоко гуманістичний драматург і прозаїк Антон Чехов. З цієї нагоди «зачистили» і єдину літературну знаменитість, яка має будь-який особистий зв'язок з Києвом: Михайла Булгакова.
Націоналісти, які прийшли до влади в Україні, давно заперечували йому те, що у своєму романі про громадянську війну «Біла гвардія» він малює невтішну картину тодішніх українських «визволителів» 1918/19 рр. і зневажає націоналізм в Україні як дешеве економічне явище зробило.
Міський голова Віталій Кличко у четвер ввечері у своєму Telegram-акаунті виправдав кампанію перейменування, заявивши, що це важливий крок, щоб «зменшити шахрайські маніпуляції та вплив російського агресора на інтерпретацію нашої історії». «Процес дерусифікації» ще не завершено
. З цієї нагоди під колеса також потрапили Карл Маркс, Фрідріх Енгельс і основоположник анархістського колективізму Михайло Бакунін. Спадкоємці часто успадковуються від середньовічних князів – людей, нікому не відомих поза українським націоналістичним середовищем.
Або обрали агітпропівські назви «Вулиця Героїв Маріуполя», «Мелітопольський Партизанський бульвар» тощо. Але замість вулиці Маршала Малиновського, названої на честь колишнього міністра оборони СРСР, тепер «вулиця Героїв полку «Азов», покликаний прославити неонацистський підрозділ української армії. Тульська площа відтепер називатиметься «площею Героїв УПА» на честь військового крила фашистської Організації українських націоналістів.
Навіть президент Володимир Зеленський не має проблем з відверто фашистською символікою.
Цього тижня у Twitter поширили інформацію про те, як глава держави проілюстрував своє звернення до Дня Незалежності в середу українським солдатом із відзнакою дивізії СС «Галичина» на рукаві уніформи. Однак це вже не рідкість для сучасної України, а у Львові, на Заході України, позитивне посилання на цю традицію є своєрідним фольклором: уболівальники клубу місцевої ліги «Карпати Львів» регулярно розгортають на стадіоні банери з емблемою цього дивізіону, який був створений німцями в 1943 році з українських колабораціоністів і був значною мірою знищений Червоною армією влітку 1944 року в битві під Бродами на схід від Львова.
Quelle: junge Welt